Батьків механізатора не залишили наодинці із бідою

Батьків механізатора не залишили наодинці із бідою
349525 ПЕРЕГЛЯДІВ

 Механізатор Новобасанського відділку товариства «Земля і воля» Павло Зубець був удома, коли йому стало зле. Викликали невідкладну допомогу, яка доставила молодого чоловіка в Бобровицьку лікарню. Медики боролися за його життя до опівночі, але смерть перемогла й забрала на той світ 35-річного чоловіка. Причина такої раптової кончини в народі зветься «відірвався тромб».

У Петра Павловича і Катерини Іванівни Зубців – двоє синів. Старший Микола після служби в армії поїхав на роботу в Київ, там і осів, одружився, вже має двох синочків. А біля батьків у Новій Басані на Чернігівщині залишився менший син Павло. Він теж служив в армії, але після звільнення в запас нікуди не подався, відразу пішов працювати у Новобасанський відділок ТОВ «Земля і воля». Старався, як каже матір, непогано заробляв, купував і звозив до старенької оселі будівельні матеріали, планував капітально оновити батьківську хату, надати їй сучасного вигляду, з побутовими зручностями.

– Ще Павлуша здебільшого на собі тримав домашнє господарство, – розповідала мати Катерина Іванівна, не перестаючи витирати потік гірких сліз. – Мене вже до землі хилять спинні болячки, а чоловік Петро вже майже дев’ять років непрацездатний, половину з них – із ліжка самостійно не піднімається. Тож Павлуша перед роботою обов’язково порав нашого кабанчика, мені залишав тількт курей погодувати, і то тоді, коли дуже рано трактори виходили в поле, і сину доводилося поспішати на роботу до схід сонця. Після роботи теж щось доробляв удома, буває, до півночі щось там приводить у порядок.

Тепер одній мені – дуже важко. Кабанчика ще б погодувати хоча б місяць, але доведеться різати, сил не вистачає ходити біля нього. Боюся, що й малого поросяти вже не будемо купувати. Хоча…

Катерина Іванівна рясніше залилася сльозами. Але тут же й повеселіла, бо раптовий потік сліз викликав не сердечний щем, а вдячність добрим людям за те, що не залишили її з чоловіком наодинці з непоправним горем.

– Мені аж ніяково стало, коли до нас заїхала Валентина Онисимівна Чернякова, – зупинила жінка свій плач. – Знаю, у неї й по великому господарству повно клопотів, а вона й для нас із чоловіком знайшла час, заспокоїла і сказала, що керівник товариства Леонід Григорович Яковишин розпорядився надати нам допомогу. Мене й тоді сльози втіхи давили, бо допомога стосувалася саме того, що планував зробити син Павло – відремонтувати нашу хату. Думаю, тепер і йому легше буде лежати в могилі, бо задумане ним виконують добрі люди.

Зараз будівельники товариства «Земля і воля» добудовують біля хати приміщення для санвузла, сюди вже підведені відповідні комунікації, відгороджена невеличка площа, де встановлять твердопаливний котел, куплений для батьків старшим сином Миколою і доставлений у Нову Басань. Водяне опалення у приміщенні зроблять будівельники господарства, виконають інші ремонтні роботи. До цього часу хата опалювалася від звичайної грубки. Газифікація відсутня.

Від Новобасанського відділку опікується ремонтними роботами бригадир Володимир Нестеренко, надає при потребі відповідну допомогу будівельникам і господарям.

 – Горе батьків від втрати молодого сина нічим не заглушиш, – ділиться він своїми щоденними спостереженнями за Зубцями – друзями його родини. – Але, як то кажуть, неозброєним оком видно, як глибоко сердечно сприйняла згорьована Катерина увагу й допомогу їм від керівництва «Землі і волі». Після того, як у їхньому дворі побувала Валентина Онисимівна, вона не один раз мені повторила, мовляв, не сумнівалася в тому, що їм нададуть певну матеріальну допомогу, бо це чула й раніше від багатьох людей, а ще щоб і з такою увагою до них, батьків звичайного тракториста, – для серця матері неоцінимо вартує.

Бригадир відділку Володимир Миколайович добре знає характер і щирість своїх друзів. Живуть скромно, розраховують лише на свої можливості, тож така увага до них – як небом послана. Звісно, сина не поверне, але на душі полегшенням лягла: не залишені наодинці з великою бідою – видно, й син це заслужив.

Григорій ВОЙТОК, письменник і журналіст

Світлина з газети «Чернігівщини»: На заміну старої грубки змонтують водяне опалення

 

 

Теги: Григорій ВОЙТОК, Земля і воля, Україна,Герой України Леонід ЯКОВИШИН, Незалежний український медіацентр у Європі, Незалежний Медіа Форум,Долі людські, www.uacenter.media, Independent Media Forum, IMF
Автор: uacenter.media

uacenter.media, ua.mediacenter.eu@gmail.com, 01001 Київ, вулиця Хрещатик 10, +38 067 461 6900, +48 609 00 6656

© Міжнародний благодійний фонд «Незалежний Український Медіа Центр у Європі», 2022

© Yurii SCHERBAK, 2022   © Valentyn KONDRATIUK, 2022

Мої відео