Ростислав ПАВЛЕНКО. Стримування та інтеграція

Світові медіа продовжують обговорювати перспективи війни на виснаження, яку нав’язує цивілізованому світу росія, і перспективи поглибленого залучення до війни ірану та Китаю.

У Foreign Policy продовжується обговорення сценаріїв глобальної війни, в якій США не матиме звичної для себе переваги. Хоча засновки про те, що Китай фактично вже є стороною конфлікту, і пора починати рахувати кількість бойових одиниць у флотах США і КНР, виглядають алармістськими – висновки у статті цілком доречні. Про необхідність посилювати оборонне виробництво і наздоганяти у цьому вісь диктатур.

Натомість Reuters цитує неназваних чиновників Євросоюзу, які підтверджують те, про що уже тиждень шепочуться і в Києві, і Брюсселі: можливість відтермінування початку переговорів з Україною про членство в ЄС.

У свою чергу, автор матеріалу у Wall Street Journal закликає припинити застосовувати “магічне мислення” у сподіванні на поразку росії, натомість перейти до нової стратегії – стримування.

Щоправда, в матеріалі визнається, що “українці та їхні союзники по праву хочуть бачити становлення процвітаючої, незалежної України, яка перебуває у безпеці та повністю інтегрована у політичне та економічне життя континенту. Путін та його наступники розцінили б це як остаточну
поразку росії”.

Власне, з цієї констатації мають починатися висновки і дороговкази для нас.

Якраз вступ до НАТО і ЄС означатиме поразку путіна, недоторканність української території і можливість підтримувати мир і стабільність навколо України. Включно із свідомою політикою подальшого знешкодження росії.

А на цьому шляху все ще дуже далеке від певності.

Якщо буде допущене відтермінування початку переговорів про членство – це буде не просто вагома зовнішньополітична і стратегічна поразка.

Саміт НАТО у Вільнюсі, замість проривів, уже знаменував тренд на контр-продуктивність політики обрАз і спецефектів з боку української влади.

Відкладення початку переговорів показуватиме, ніби можна вертатися до “бізнесу як завжди”. Де інтерес і перспективи України цікавитимуть дедалі менше.

Зараз усі сили мають бути кинуті на те, щоб отримати початок переговорів про членство в ЄС – і розпочати їх.

Ухвалення усього необхідного законодавства к потрібному вигляді, забуття про політичні кольори при залученні ефективних фахівців, відхід влади від виключності та ексклюзивності – ще можуть додати аргументів нашим друзям і обеззброїти недругів.

Інтеграція України до НАТО і ЄС має стати для наших союзників частиною рішення щодо стримування і знешкодження росії та знеохочення Китаю від ескалації.

Але для цього волю має продемонструвати українська влада. Час спливає.