Громадський капітал і його роль у виборах в Польщі

Громадський капітал і його роль у виборах в Польщі 

Кілька днів тому я отримав лист від Збігнєва Бохняжа, мого давнього друга, відомого економіста, професора Варшавської академії Леона Козьмінського та Вашингтонського університету в Сіеттлі (США).

Сприйнявши з ентузіазмом перемогу на польських виборах об’єднаної опозиції на чолі із лідером КО Дональдом Туском, Бохняж написав есей, присвячений цікавому явищу – Громадському Капіталу (Kapital Spoleczny, Social Capital), який, на думку автора, відіграв вирішальну роль у перемозі опозиції.

З огляду на виняткове значення польських виборів як для цієї країни (визначалася траєкторія майбутнього розвитку Речі Посполитої), так і для України та Європи в цілому, міркування професора Збігнєва Бохняжа щодо причин перемоги об’єднаної опозиції видалися мені важливими, такими, що становитимуть інтерес і для українського читача.

Давши згоду оприлюднення есею на сайті українсько-польського Незалежного Медіа Форуму, автор пише: «Громадським капіталом я цікавлюся віддавна, але так інтенсивно почав ним займатися, коли розпочав співпрацю з Michael E. Porter з інституту for Strategy and Competitiveness, Harvard Business School – світовим гуру від стратегії, конкурентності, – з 2005 року. Був то дуже цікавий момент, бо хоча я знав його праці багато років, зустрів його у 2005 уперше особисто. Був там важливий для нас обох український акцент, оскільки я прилетів на конференцію в Лонг-Біч у товаристві шести економістів з України. Метою нашої поїздки було пізнати, як діють американці та міжнародні організації економістів, щоб організувати подібне в Україні. В 2008 році вперше я представив на міжнародному форумі роль громадського капіталу».

Прочитавши невеличкий есей професора Збігнєва Бохняжа, я подумав, що описаний ним інструмент перемоги на виборах має значення не тільки для Польщі і поляків, але й для нас, українців, й не лише під час виборів.

Адже одвічна українська проблема недовір’я між владою і суспільством, проблема поганої комунікації між державними інституціями та громадянами є небезпечною, надто ж у час страшних випробувань, пов’язаних з російською агресією проти України.

Між тим, резерви громадського капіталу майже невичерпні й допомагають суспільству виправити хиби владної верхівки.

Разом з тим, в есеї Бохняжа міститься попередження-застереження: громадський капітал, набутий у нелегкій праці тисяч людей, може легко зникнути, розвіятися на вітрах історії, якщо його не підтримувати спільними зусиллями.

Сподіваюсь, що публікація цього тексту українською мовою буде корисною широкому загалу українських читачів. 

Юрій Щербак, Голова Ради Незалежного Медіа Форуму

Очима економістів: тихий переможець виборів

Хто виграв вибори-2023 у Польщі?

Досвід Польщі і багатьох різних країн свідчить, що партії, які використовують великі фонди ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ, назагал виграють вибори, оскільки мають можливість вести більш інтенсивну пропаганду в ЗМІ, мати кращих радників і безпосередньо купувати потенційних виборців, наприклад організуючи зустрічі-пікніки чи роздавання різних більш-менш цінних гаджетів.

Особливо привілейованими тут є правлячі партії, що розпоряджаються цілим урядовим апаратом, контрольованими ЗМІ і фірмами.

Звичайно, це підриває демократичні правила рівності виборів, але, на жаль, часто використовується, що спостерігалося в росії, Угорщині, Туреччині й недавно в Польщі. Здається, що в польському випадку фінансові засоби (капітал), сконцентровані ПіС (правляча партія «Право і Справедливість». – Ред.), державний бюджет (пікніки, подорожі і т.п.), пропартійний телеканал TVP (капітал суспільного польського телебачення. – Ред.), фонди державної скарбниці, нелімітовані видатки в пропаганді неурядового референдуму, багаторазово в сумі перевищили загальні виборчі бюджети опозиційних партій. Проте, незважаючи ні на що, опозиція здобула беззаперечну парламентську більшість (якщо за ПіС проголосувало 7 мільйонів виборців, то за об’єднану опозицію – 11 мільйонів. – Ред.).

Політологи, соціологи чи суспільні психологи вказуватимуть на різні чинники перемоги опозиції, однак для мене, як економіста, таким тихим переможцем тої надзвичайно брутальної виборчої кампанії є Громадський Капітал!

Досі все ще недооцінене польськими економістами, часто плутане з людським капіталом або взагалі ними ігнороване чи ототожнене з його продуктами (наприклад, довірою), поняття громадського капіталу увійшло до суспільних наук упродовж останніх 25-30 років. У сучасній економіці визначається, як капітал, утворений внаслідок будування відносин (реляційний), вартість якого залежить від кількості тих відносин та їхньої інтенсивності, тобто часу, приділеного на їхню побудову. Найважливішими продуктами цього виняткового капіталу є суспільна довіра, спільні цінності, норми, правила поведінки, громадські мережі й інституції.

Залежно від того чи такий капітал створюється у відкритій системі (наприклад, демократичній) або закритій (наприклад, мафія), він (капітал) може бути позитивним (синергія співдії) або негативним (деструкційним). В економіці такими блискучими прикладами його застосування є ефективні промислові кластери (наприклад Крем’яна Долина в США чи Авіаційна Долина в Польщі), де громадський капітал, виробляючи спільні вартості, правила і взаємну довіру, значно зменшує кошти трансакцій (ризики), прискорює кооперацію між членами кластера, і – через те – інтеграцію і зростання конкурентності. В публічній адміністрації високий громадський капітал скорочує бюрократичні перевірочні процедури, прискорює прийняття рішень, підвищує їхню ефективність і збільшує суспільне задоволення.

У політичній сфері, дивлячись скрізь призму цього капіталу на останні вибори, ми ясно бачимо, що не «важкі» мільйони фінансового капіталу, віддані на купівлю виборців або їх залякування, але, власне, громадський капітал, якій винник з побудови відносин в результаті мільйонів зустрічей і розмов, що велися тисячами кандидатів і активістів опозиційних партій, принесли їм перемогу.

Спостерігаючи виборчі зустрічі ПіС і опозиції, можна було побачити виразно сильний контраст між закритими зустрічами для обраних (ексклюзивними чи виключними) тих перших (ПіС. – Ред.) з відкритими (інклюзивними) тих других. Виходячи з теорії громадського капіталу, не є несподіванкою, що ті перші породжували ненависть і страх, а ці другі давали енергію дії та ентузіазм.

Беручи до уваги індивідуальні випадки, такі як Дональд Туск, який увійшов до виборчої компанії, як один з лідерів з найменшою суспільною довірою, й незважаючи на брутальну, найчастіше позбавлену будь-яких цивілізаційних стандартів кампанію очорнення його цілим апаратом ПіС у режимі нон-стоп, здобув величезну довіру завдяки безпрецедентній стійкості, відкритості, погляду в майбутнє і співчутливій заангажованості в усій кампанії.

На закінчення, хотів би звернути увагу на дві специфічні риси усього капіталу і одну загальну. Ці дві риси – та його (громадського капіталу. – Ред.) особлива вразливість на раптове знищення в незвично короткі моменти протилежно до другої риси, яка вимагає довгої і важкої праці при його створенні. Третя загальна риса капіталу пов’язана з його систематичним зношуванням і необхідністю відновлення (реінвестування).

Беручи все сказане до уваги, бажаю опозиційним партіям, а особливо їх лідерам, аби пам’ятали, що створили дуже багатий багатомільйонний громадський капітал, який повинен рішуче допомогти в реформуванні знищених інституцій, пам’ятаючи однак про його незвичайну вразливість й необхідність систематичного відновлення.

Утримання такого великого громадського капіталу є необхідною умовою не тільки вдалого процесу трансформації інституцій і політичних процесів згідно з вимогами ЄС і кліматичними викликами, але також необхідною умовою перемоги у найближчих виборах місцевого самоврядування та до Європейського парламенту.

Це вимагатиме максимальної транспарентності прийнятих рішень, дотримання правопорядку і широкої громадської участі.

Будь-які партійні чи персональні егоїзми можуть швидко знищити цей чудовий капітал разом з його основним продуктом – громадською довірою. Це було б історичною помилкою, якої наше суспільство не пробачить опозиції, та, імовірно, покарає на найближчих виборах, а відбудова знищеного громадського капіталу забере багато років й поховає надії на швидку трансформацію Польщі та її важливу роль у реформуванні Європейського Союзу в ім’я нинішнього та наступних поколінь. 

Збігнєв Бохняж

Варшава, 21.10.2023

Переклад Єжи Слоневського