Влад ДЯДИН. Убий мене!.. Проба пера. Поезії

***

Мам, у грудях пече, 

Крові я чую відтінок.

Бачу вороже лице, 

Мертве, як той спочинок.

Мам, не переживай,

Помираю щасливий,

Потягнув у могилу

Смерті своєї причину.

Мам, лише не плач,

Вибач кляту дитину, 

Але боровся за вас,

Серце віддав за країну.

Мам, піди й обійми

Мою кохану й сина.

Щасливими були ми,

Але війна все змінила.

***

Давай, стріляй, 

Убий мене, вбий!

Відправ уже у рай

Холодний та чужий.

На сердце направ

Пістолет свій страшний,

Тобі все віддав,

Сиджу я один.

Боїшся? Чого?

Очей моїх блиск?

То серця мого 

Здавлений крик.

Нажми на курок,

Відправ у далечінь —

Страшна невідомість

Обійме умить.

***

Розкладу собі на таро

Життя розбитого тло.

Чому ж так понесло?

Тримає на мене хтось зло?

Рисунок химерний повів.

Невже колись пощастить?

Страшний танок королів —

Господь, мене вбережи!

Вогонь свічок догорів,

Зоря давно мерехтить.

Імператора дивний привіт —

Зіпсована пророцтвами ніч.

Влад ДЯДИН, Рівне